ХТО ДО КОГО ПРИЙШОВ?

Homo homini lupus est”- Людині Вовк”…
Та цей “ВОВК” необхідний, із перших секунд життя. Але я про інше…
Коли ми сідаємо у літак, наприклад, перше про що нам нагадують- це про правила перельоту. Просто не можна палити на борту літака, не можна при взлеті використовувати електроприлади, не можна опускати сидіння і т.д.
Не подобаються правила? Користуйся іншим видом транспорту…
Цього року син вступив до Першої української гімназії- це було його рішення… У школі є правила, про них попередили, і кожного ранку, коли ми виїжджаємо швидше на пів години, ніж це було колись, я знаю, йому важко, некомфортно, але він це робить мовчки, бо це його вибір і Там куди він вибрав вчитися ТАКІ ПРАВИЛА! Не можна спізнюватися!

Продовжувати читання ХТО ДО КОГО ПРИЙШОВ?

ПРО Коефіцієнт Любові♥️

LQ – здатність людини бути доброю і люблячою до себе та до інших.
Коефіцієнт Любові (або LQ) до останнього часу не був адекватно визначений. Існувало підсвідоме, дещо розпливчасте розуміння концепції, але зараз, вперше, ідея виводиться та розвивається у світі.
Так само, як EQ (Emotional Quotient) інформує про розуміння емоцій та їх впливу на те, як ми спілкуємось, а IQ (Intelligence Quotient) дає нам засоби для вимірювання інтелекту, LQ (Love Quotient) – це інструмент людства для розуміння нашої здатності любити.
LQ розширює значення Любові.
Багато з нас дещо обмежено розглядають Любов, обмежуючи контекст романтикою між закоханими, або вираженням любові між друзями, любов’ю у сім’ї…

ЛЮБОВ- це набагато більше!

Це енергія, з якої виникає життя.
Фізичний дотик – це форма любові.
Створення прибуткового бізнесу – це любов до дії.
Наявність цілісності – це функція любові в дії. Навіть страх, гнів і смуток – це різні кольори в спектрі любові.

Продовжувати читання ПРО Коефіцієнт Любові♥️

Хто може сказати?

Про те, яка я мама може сказати лиш моя дитина, а їх у мене двоє: син і доня…
Яка дружина- чоловік.
Який психолог- мої клієнти…
Який друг- мої друзі…
Яка донька- моя мама і тато, нині уже покійний… Царство Небесне! Вічна Пам’ять.
Яка людина- може сказати мені Світ і Бог, Вони знайдуть потрібні слова і знаки…

Продовжувати читання Хто може сказати?

Очі

Я дивлюсь в твої справжні очі…
І я бачу в них цілий світ…
Заспокоїти знов Тебе хочу,
Вберегти, зберегти від лих.
Не завжди, на жаль, доля дівоча
Береже і обходить таких…
Я знаю де правда!
В твої очі дивитимусь доовго…
Загублюсь…без страху… і знайдусь!
В них стільки впевненості, віри
Любові й відкритого серця!
І стільки щирості…
Захоплення новим…
А …ніжності…
Там цілісність єднання,
Із незнанням того, що станеться?
Довіра до Бога!
Там така довжелезна дорога,
Виткана мріями і бажанням…

… я не бачила…
Цих очей…

Моя, маленька “внутрішня дівчинка”,
Моє миле сокровенне, як донечка…
Я плекатиму ніжно-преніжно,
Ти – моє вічносяюче
Сонечко

Благословляю

Я зрадила собі…
І це найстрашніша зрада.
Я кілограмами вишуканої брехні
Приховала зародки правди.
Я не вірила в себе… і тим самим
Не вірила в Бога!
Добиваючи серце ножем,
Я кормила брехливі тривоги!
І навіть зараз я знов на себе нарікаю…
Але я знаю, я впізнаю, я відрізняю,
І в глибину Душі іду…
Себе на це Благословляю!

Якби я була подарунком

Якби я була подарунком…
То була б довгожданною,
Завжди хотіла, щоб на мене чекали…
Та про день, коли я прийду в їх життя,
Щасливці нічого не знали.
“Запакуйте” мене у красиві обгортки,
Прикрашаючи бантом з червоного шовку,
Відкривайте ніжно та неквапливо!
Сьогодні я Ваша, та життя -мінливе…
Я б хотіла, частинкою бути у Вашій Душі,
Я б хотіла, щоб Ви дорожили…
Блукаючи Львовом чи по Лондонських дворах, мене Ви не загубили…
Та, якби Я дійсно подарунком була,
То я була би від Бога!
І враз Забирала б у Вас, надумано-справжні тривоги…
…………………
Якби я могла подарунком для Тебе, на правду, сьогодні стати,
Попросила б кожнісіньку ніч на серці Твоїм засинати…
А зранку, почавши Наш ще один День,
Як Вперше Любов викликати!

Диво, яке неодмінно станеться зі мною

Чого найбільше я боюсь?
Чого найбільше зараз хочу?
Чим я ні з ким не поділюсь,
І знов сто раз себе наврочу?

І скільки ще тих обіцянь
Я дам… І щиро в них повірю,
А після спроби, без вагань
Скочуся камнем в безнадію?

Кажуть, люди не міняються,
Залишаючись тими, ким є…
Можливо, злегка прикидаючись
Та ” носять” в собі лиш СВОЄ…

Диво, яке неодмінно станеться зі мною-
Я далі йду із істинно- собою…

З собою, що не боїться,
З собою, що сміється,
З собою, що не поспішає,
З собою, що б’ється й втішає,
З собою, що не міняється…
З собою, що в “усвідомленнях-лісах”
Завжди Лиш СОБОЮ лишається…

Грудень

Грудень
Невгамовний, шалений
Захоплює, хмелить, несе
Думу важливу знову відводить…
Свято!!!

Січень
Сильний, упевнений
Тримає, зцілює, веде
Натхненням вікна розмальвує мої
Повернення!!!

Лютий
Добрий, вірний
Сумує, любить, прощає
Дітей у весну відпускає
Відродження!!!

Я можу бути різною

Я можу бути різною
Сумною і наляканою
Я можу бути грізною
Байдужою і заплаканою…

Я можу насторожено чекати
і збентежено…
Любов свою віддати і ніжно, і небережно.

Я можу стати вічністю
Я можу відірватися
Я можу і не спробувать
І назавжди зостатися
Із запитанням вартості
Із запитанням впертості
Із “внутрішніми хованками”
І зайвими відвертостями…

Я МОЖУ, бо є ТИ
Бо як би я з цим не гралася
Тепло твоєї рідної руки
Й одвічне: ” Маленька… Ну ти ж старалася”…

Хочеться!

Хочеться вірити, що крізь сніги, проб’ються паростки життя…
Хочеться всім серцем охопити блаженне щастя прийняття.
Хочеться вірити в правду
Хочеться щирих людей
Хочеться не пораду, а теплих безсонних ночей…
Хочеться теперішнє долати, проходивши у майбуття!
Хочеться перехотіти те, що не варте Життя!