Диво, яке неодмінно станеться зі мною

Чого найбільше я боюсь?
Чого найбільше зараз хочу?
Чим я ні з ким не поділюсь,
І знов сто раз себе наврочу?

І скільки ще тих обіцянь
Я дам… І щиро в них повірю,
А після спроби, без вагань
Скочуся камнем в безнадію?

Кажуть, люди не міняються,
Залишаючись тими, ким є…
Можливо, злегка прикидаючись
Та ” носять” в собі лиш СВОЄ…

Диво, яке неодмінно станеться зі мною-
Я далі йду із істинно- собою…

З собою, що не боїться,
З собою, що сміється,
З собою, що не поспішає,
З собою, що б’ється й втішає,
З собою, що не міняється…
З собою, що в “усвідомленнях-лісах”
Завжди Лиш СОБОЮ лишається…


P.S. Не забудьте підписатися на наші оновлення у Facebook! Вподобайте сторінку

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *