Моя Зима

ЗИМА ДИТИНСТВА МОГО…
Зима в дитинстві- це дубові пальці від холоду, “стоячі “рукавиці від снігу, червоні щоки від морозу й усмішка на щирому дитячому личку від Щастя!!!
Я пам’ятаю запах Зими…
Коли ніс аж хрумтів від морозу, а сонце світило на скрипучий сніг, мерехтіння якого зачарувало більше, ніж сьогодні дорогоцінне каміння…
Я летіла на гірку… Вверх-вниз… Вниз-вверх, а серце щоразу калатало так, аж глушило!!! Це Саме Життя, частинка тотально щасливого Всесвіту, душа якої кричала Життю ТАААк!!!

– Катяяяя… Додомуууууу!!!
– Айййй….

Чому із перших зим мене навчили близькі і далекі, що мають право забирати ось це?
Я так не хочу нікуди йти… Я так хочу відчути сама, Коли, Куди і Навіщо…
СВОБОДА… Відвойовую, пояснюю, прошу, аргументую, маніпулюю…кричу… Істерію…

А сьогодні Беру і Насолоджуюсь і нехай ніхто не чіпає мою Зиму… Це вже тепер моя територія!


P.S. Не забудьте підписатися на наші оновлення у Facebook! Вподобайте сторінку

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *