Моя Зима

ЗИМА ДИТИНСТВА МОГО…
Зима в дитинстві- це дубові пальці від холоду, “стоячі “рукавиці від снігу, червоні щоки від морозу й усмішка на щирому дитячому личку від Щастя!!!
Я пам’ятаю запах Зими…
Коли ніс аж хрумтів від морозу, а сонце світило на скрипучий сніг, мерехтіння якого зачарувало більше, ніж сьогодні дорогоцінне каміння…
Я летіла на гірку… Вверх-вниз… Вниз-вверх, а серце щоразу калатало так, аж глушило!!! Це Саме Життя, частинка тотально щасливого Всесвіту, душа якої кричала Життю ТАААк!!!

– Катяяяя… Додомуууууу!!!
– Айййй….

Чому із перших зим мене навчили близькі і далекі, що мають право забирати ось це?
Я так не хочу нікуди йти… Я так хочу відчути сама, Коли, Куди і Навіщо…
СВОБОДА… Відвойовую, пояснюю, прошу, аргументую, маніпулюю…кричу… Істерію…

А сьогодні Беру і Насолоджуюсь і нехай ніхто не чіпає мою Зиму… Це вже тепер моя територія!

Я-Зима

Я-Зима
Моя дорога
Моя бездоганна
Моя обдарована
Справжня… Моя!

Моя подарована
І така довгожданна
Терпляча і любляча
САМІСТЬ Моя!
Я вірю сьогодні з ЗИМОЮ
Ми зможемо
Життєві торнадо
Ми переможемо
Бо чую, бо знаю
Де-Я, Де НЕ-Я!!!

Багатогранний

Що ж Ти багатогранний такий
І як Тебе “ограничити”?
Довго думала Я…
Применшувала, намагалась Звеличити!
А Ти просто Був і ” терпів”,
Визнавав і підтримував,
І завжди любив,
Бачив те, що ніхто…
І отримував.
А сьогодні, скажу Тобі я,
Ти є Всесвіт з багатогранників,
І люблю як уперше я,
Діамантовий мій обраннику!

Світло в кімнату зазирнуло

Світло в кімнату зазирнуло
Вікно те світло провело
Я наче зовсім не хотіла
Та тіло знову ” повело”
Ох, ТІЛО…

Подарунок Долі- це життя
Омріяне, насичене, прекрасне
Даремні сльози і вина
А ті ж, що справжні- того варті
Ранені Душі як птахи
У тіло сильне прилітають
На те в житті і є гріхи…
Ображені про це,на жаль, не знають
Крилом і справжністю лиш Душі надихають

Магія передноворічних слів

ТРИДЦЯТЬ СПРАВ, які мені варто зробити цієї зими…
Та, що там варто… Необхідно!!!
Усіх мужчин пробачити, прийняти і мисленно їх обійняти, що привели мене до мене… Спасибі за урок!
Себе простити і прийняти, обняти і більш не відпускати…
Боятись перестати… “Токсичне” ,кажуть , почуття;)
У кожнім подиху казати : “Так” Життя!!!
Слухати серце,
Відчувати ДУШУ…
Робити, що вони ПРОСЯТЬ,
Не те, що комусь мушу…
Любити себе і своїх дітей безумовно!
Приймати людей, які вони є…все виліковно))) маю на увазі себе;)
Відкрити вільний доступ до власних емоцій
Пропускати крізь кожну клітину БОЖУ ЛЮБОВ!!!

Залишатись вірною СОБІ у виборах своїх
Відпустити минуле…
Зняти ” броню” все минуло!
Вітер свободи, щоб більше не стих!
Писати і біль весь відпускати,
Молитись і медитувати…
Що треба точно в зиму цю -почати серцем малювати
Борги усім усі віддати…Насамперед СОБІ!
Ще дууууже хочу танцювати
Ніяк не можу я почати…
Точно подорожувати,
Англійську відновити,
Невимушено природу власну виражати!

Залишатись сильною, або ставати)
Відкрити СЕРЦЕ
Радіти більше
Стати легшою
Слухати і ЧУТИ сина
Слухати і ЧУТИ доню

І найскладніше… Відпустити ТАТА до БОГА
Страждати перестати!